13 Розділ

Я миттєво кинулася до Соні, яка тремтіла на підлозі.

— Ти як? Соф, ти в порядку? — я допомагала їй підвестися, обтрушуючи одяг.

Руслан стояв біля розбитих дверей, спостерігаючи за нами. Він і справді такий небезпечний, як на відео.

— Іди до вмивальника, вмийся, — сухо кинув він Соні, а потім перевів погляд на мене. — А ти, Малявочка, тепер мені винна. 

Він розвернувся, щоб піти, але я помітила, як його кулаки все ще міцно стиснуті.

— Дякую, — тихо сказала я йому в спину.

Він затримався на секунду, але не обернувся. 

— Дивись за своєю подругою краще. Наступного разу мене може не бути поруч, щоб вибивати двері.

— Пеньок перерослий! — крикнула я йому навздогін, вискочивши в коридор. Лють і адреналін змішалися в такий коктейль, що я зовсім забула про інстинкт самозбереження.

Руслан різко зупинився. Він повільно розвернувся і знову спершись плечем на стіну, подивився мені прямо в очі. Його погляд був важким, але в кутиках губ знову промайнула та сама виклична посмішка, яка так мене бісила. Він ніби чекав, що я ще щось видам.

— Ти щось сказала, малявочка? — тихо перепитав він, примружившись.

Але закінчити нашу «дуель поглядів» ми не встигли. З-за кута випливла завуч, яку в школі називали «Залізною Леді». Побачивши вибиті двері й Блека, який стояв у своїй улюбленій позі біля дівочої вбиральні, вона видала звук, схожий на свист чайника.

— Чорний! Знову ти?! — вона підлетіла до нього й буквально за комір відтягла від стіни. Руслан навіть не опирався, тільки закотив очі. — А це що таке?!

Вона зазирнула в розтрощену вбиральню, де Соня все ще намагалася витерти кров з губи.

— Пані, це не те, що ви подумали, — швидко почала я, роблячи крок вперед. — Там Крістіна була, вона на Софію напала, а Руслан допоміг мені!

— «Допоміг?! — завуч вказала пальцем на розщеплену деревину замка. — Мілевська, ти в цій школі другий день, а вже покриваєш цього рецидивіста? І двері самі собою вилетіли?

— Це випадковість, — буркнув Руслан, намагаючись виплутатися з її хватки. — Петлі слабкі були. Я просто постукав.

— Постукав він! У кабінет директора! Усі троє! — вона тицьнула пальцем у бік Соні, яка вже вийшла в коридор, перелякано стискаючи лямку рюкзака. — Руслан — за псування майна, ви дві — як співучасниці й свідки чергового побоїща. Марш!

Ми попленталися коридором. Софія йшла попереду, шмигаючи носом, а ми з Блеком опинилися поруч. Я відчувала себе максимально безглуздо.

— «Пеньок», значить? — почула я тихий шепіт Руслана прямо над вухом, поки ми конвоєм йшли коридором. — Допоміг на свою голову. Тепер будеш директору пояснювати про «слабкі петлі», Малявка.

Я відчула, як всередині все спалахнуло. Його самовпевненість просто не мала меж!

— Ой, закрийся, Чорний, — просичала я, косячись на завуча, яка йшла трохи попереду. — Тебе ніхто не просив включати режим супергероя. Від твого «порятунку» шуму більше, ніж від Крістіни!

— Який пафос, — він зневажливо хмикнув, засунувши руки в кишені. — Наступного разу просто зачекаю, поки тебе з подружкою зачинять у шафі для швабр. Буде тихо і спокійно.

Це була остання крапля. Не довго думаючи, я різко замахнулася і щосили дала йому кросівком прямо під коліно. Руслан такого підступу явно не очікував — його нога підігнулася, і він ледь не полетів носом у підлогу, кумедно змахнувши руками, щоб втримати рівновагу.

— Ти що, зовсім здуріла?! — витріщився він на мене, вирівнюючись. Його очі горіли від обурення. 

— Ой, вибач, — я мило посміхнулася, хоча всередині тріумфувала. — Мабуть, у мене знову «координація порушилась».

— Ну все, Малявка, тримайся, — процідив він.

Наступної секунди, коли ми вже майже підійшли до кабінету, він блискавичним рухом підставив мені підніжку. Я, не очікуючи перечепилася через його важкий черевик і з коротким «Ай!» гепнулася прямо на коліна біля самих дверей.

— Єво! — скрикнула Соня, зупиняючись.

Руслан, побачивши, що я реально впала, на мить розгубився. Весь його зухвалий вигляд зник, він навіть смикнувся вперед, ніби хотів підхопити мене за лікоть, але було запізно.

— Та що відбувається?! — Завуч різко обернулася на гуркіт. — Ви можете заспокоїтись бодай на хвилину?! Ви що, вирішили прямо під дверима директора влаштувати гладіаторські бої?