Під гул шляхів, які вже давно пройдені
За всі роки, що кров’ю неоплачені
Ми цими клемами до скель приковані,
Ми цим клеймом, як грішники позначені…
**
Який мій почерк, і які мої сліди!
Що я залишу після зустрічі з собою.
І бувши воїном чиїмось,
Чи ставши на душі журбою…
***
Печаль німа і на обличчі маска –
І кожен нині автор цеї казки,
Лишаючи сліди із поту й крові
Не віддаючи й не приймаючи любові…
****
Під запах лип, під ніжність у дощу,
Хоч думала, що більше не прощу
Та знову катом серцю зостаюся
І почуттю, як хвилям підкорюся…
*****
Як же безглуздо, що оце пишу
Не сказані слова – візьме могила
І, може, краще б пташкою була я,
Та доля поетесою зробила…
15.09.2011

Дякую, що були зі мною аж до останньої сторінки♥️
Запрошую також почитати інші книги,
можливо моя проза теж припаде до смаку♥️
Відредаговано: 01.12.2025