Поезія/вірші. Частина 2

Твій келих

Твій келих наповнивши собою мов вином

Черпнувши дна – останню краплю трунку.

Не смій! Ніколи не цілуй мене!

Вони, як яд на вустах чаклунки…

Реальність нашу розділяє міст,

Міста, вокзали, небо над степами…

Але, якщо вже так,

То краще смерть!

То краще смерть під твоїми губами!!!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше