Реєстрація

Поезія/вірші. Частина 2

В собі вже більше

В собі вже більше

Сонечка не видіти

І цей момент

Безмежно ненавидіти.

Ненавидіть себе,

Але за що,

За те що, як всі люди –

Хочу щастя.

За те, що небо

Більше всіх люблю,

За вітер і за грім,

Що ось воздасться.

За те, що я люблю

Кантати сонця,

Що музика –

Це весь всесвітній шум,

Що дощ – це райдуга,

А біль, як струм,

Лише миттєве почуття.

Але за що,

За те, що так люблю життя,

Ковточок за ковточком з чаші пити,

А головне із серця свого –

Арени бою більше не зробити.

Але за що,

За те, що я «глуха»,

А коли «чую» - це мене вбиває –

Не швидко, по-краплині –

Отрута довго плинна

І це байдужо-нице співчуття.

Але за що?

За те, що я люблю життя!!?

Що я хотіла щось отут змінити!!?

Тоді пробачте, пані і панове,

Але для чого тоді варто жити?

22.05.11.

Тетяна Степанкевич

Подобається

#608 в Різне
#66 в Поезія

У тексті є: романтика, поезія кохання, відвертість

Відредаговано: 01.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше