Ти не зробиш цього – ти знаєш,
Так, отримаєш все, що бажаєш
І в зеніті, під підковою-аркою
Твоя нитка зівяжеться паркою.
Ти все зможеш, не зразу, помалу
Сонцю сніг віддавши на поталу,
Серця болі віддавши житу
Розпочнеш врешті вільно жити.
Ти не зробиш цього – ти знаєш,
Так, ти пройдеш усі шляхи,
Щоб упали до ніг твоїх квіти,
А на голову з лавру вінки.
Та чи варте змагання життя,
Щоб згубити його десь у книгах
Щоб відчути самотності кригу,
У вікні, де буяють дерева?
Та чи варто? А може і так?
Ми самі обираєм свій шлях
Й лиш залежить від нас, шлях куди повертає,
Бо для кожного інше «життя» означає.
15.03.2011.

Відредаговано: 01.12.2025