Поезія/вірші. Частина 2
Новим шрифтом/краще не читати
Новим шрифтом на паперті твої слова
Кохатиму, але це тільки слова, тільки ілюзія намальована крейдою
Ти не віриш у сонце і небо, я не вірю у тебе….
Торкнись мене, не замовкай, співай, говори
Мені мене колишню поверни
Мене без тебе, мене без ілюзій, навчи мене мрій…
Та як же ти навчиш, як сам не вмієш.
Ти навіть про ніщо не мрієш…
Ніби кубиком льоду по долоні,
П’ючи сльози твої солоні,
Сльози за мною, з самотою як в бокалі червоне вино,
Ти не скажеш, чию ти п’єш кров для людей,
Бо ж по каплі точив із грудей…
Це не вбивство – спокута злочинна,
Знову крикнеш, ні в чому невинний?
Так, можливо, але чому твої руки брудні,
Чому думки всі твої такі, що б’ють ножем у серце
Потім рани посипають перцем – печеня.
З повістей, паперу й крові солодке червоне варення…
Просто любов так підло перетворити на обжирання суєтне
Так просто стерти почуття безсмертне –
За це навіки й в пекло не впускають, за це лише поганять й проклинають…
Та все одно, прощу, любов – вона вічна, вона всепрощаюча
Вона ключ у всі двері, до всіх замків
Просто піду, може зникну навіки
Лише б ти це почув і прозрів!!!
07.11.11
Відредаговано: 01.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
