Поезія/вірші. Частина 2

Мовчанням можна промовляти більше

Мовчанням можна промовляти більше
Ніж скажуть сотні моїх дивних віршів,
Ніж скаже подив, чи невдалі звуки.
Воно, як ноти зустрічі й розлуки.

Мовчала. Шептало в горі листя.
Десь знову вересень подівся…
Мені голуби у вікно стукали –
Говорили, що доля це – перегуками…

На підлогу зім’яті листки падали,
Наче, вкрило все листопадами…
В кромішній тишині ночі
З сну прокинулась – мокрі очі,

Може, думала я про тебе –
Холод, вічність, ріка і небо.
Це не біль, це не жаль, не ілюзія.
Очі сяють, коли подивлюся я –

Олівці всі мої розкидані –
Це мовчання зоветься кригою…
Її можуть розбити як хочеш
Мої сльози у снах щоночі…

22.09.2011…

Подобається

#604 в Різне
#67 в Поезія

Відредаговано: 01.12.2025