Поезія/вірші. Частина 2
чиста йорданська сльоза
Що нам легко взагалі буває? Хто ми? Що ми?
Хто ці істини розкаже нам, хто знає?..
Торкнутись твоїх рук, у вічності застигнути
Чи з болем, може з невагомістю.
Змиритися з цією невідомістю? І думати:
Де ти, і з ким, про кого думаєш, а чи про мене,
Чи думаєш про мене взагалі, згадаєш, що ще я є на Землі?
Відчуєш, як моя любов зігріє душу, змусить не здаватись,
Все далі йти, не плакати – сміятись.
Як Сатурн цей раз маскарад править,
Як править бал ніжність в твоїх очах.
І інколи так потрібно, щоб це була правда,
Хоч інколи, хоч в останній раз.
«Не молись на любов, не проси ти у неї подачок» -
Мені кажуть не раз, та усе це нічого не значить.
Коли любиш по-справжньому не доведеться просити,
Просто потрібно все правильно, так зрозуміти.
Ми самі обираєм свій шлях. Ми малюєм собі ікони,
Забуваючи, в нас є жива. Це любов –
Вона вічна і чиста йорданська сльоза
Поки любим і поки живемо – вона не вмира.
Відредаговано: 01.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
