Поезія/вірші. Частина 2

Чужий

Ти ж знаєш добре, ти мені чужий…
Чужий і все, говорять очі й губи.
Та ти приходиш, сонце йде за цим
І випиваю я їх, як облуду…

Отрута, холод, знову тишина.
Ти поруч спиш, граніт ще не розбитий
а я піду, піду і не вернусь
Побачу, як без мене тобі жити.

Як і колись, як і завжди?
Я ж знаю – ні,
Бо ненависні тобі всі мої таланти
Сплелись вінком із речень в голові
І жодну більш не хочуть привітати…

«Скелети в шафах», дихання тремке.
Чужий. Але тобі я не інакша.
Я вмію лиш «мовчати ні про що»,
Це всього набагато важче.

Ти ж знаєш добре – ми чужі,
Не можемо ні разом, ні окремо…
Це як магніт де різні два кінці –
Ось тобі відповідь, ось тобі теорема.

26.09.2012

Якщо подобаються вірші, буду вдячна за лайки і коменти. Ваша підтримка надихає творити ще♥️

Подобається

#608 в Різне
#66 в Поезія

Відредаговано: 01.12.2025