Поезія/вірші. Частина 2

Або більше ти...

Або більше ти не всміхнешся,
Не розкажеш мені колискову,
Не заглянеш до мене в вікно,
Не торкнеш золоте волосся!

Підніми мене над небесами
Я хотіла кричати - взаємно,
Йти по стежці з тобою за руку,
Дихати кленами вільно-вільно.

Сумна вербичка розчеше коси,
Умочить душу в ріку болючу,
Ти не хотів мене просто мучить,
Бо не така я й не можу так!

Як я згадаю усі твої дні,
Як я згадаю – та ж я не забула.
Доторк струн у душі відчула
І лілей білий стогін сумний,

І сказала б тобі «коханий»,
Та не видавить ноту безмежну,
Всі слова у мою пожежу,
Весь Усесвіт – одні дірки!

І ти дійсно таки не всміхнешся,
Обернешся до мене спиною,
Будеш слухати хвилі прибою,
Хочеться, що б стала ним…

Може все оце кажу я дарма,
Може ти й не будеш втратою,
Але просто я тебе не варта,
І хоч є ти, все одно лиш згадую.

Подобається

#622 в Різне
#71 в Поезія

Відредаговано: 01.12.2025