Поезія/вірші. Частина 2

Візьму лише білі ромашки

Ні, немає, сьогодні їду назавжди,
Не сказавши всієї правди!
Шепотітимуть востаннє черешні України –
Тут лишила кохання руїни…

Не тобі, просто везти з собою важко,
Я візьму лише білі ромашки,
Лише зорі з небес Волині
І забуду тебе віднині…

Сни й безсоння з твоїх долонь
Знов летять через всі кордони,
Дріботять пальці по столі
До мобільного телефону.

Та чи стане реальністю це?
Чи врятує дзвінок телефонний?
Чи врятує з німого полону?

Ні, немає, сьогодні поїду назавжди
Крок за кроком все ближче до правди,
Що б сказати, що ти лише мрія
І без тебе я жити зумію!
14.01.12

Подобається

#604 в Різне
#68 в Поезія

Відредаговано: 01.12.2025