Відчути подих, відчути потяг
І погляд у якому тонеш потім,
Але…
Ось тут й розпочинається цікаве,
Коли вже зранку будить запах кави
І розумієш, що тут сотні кілометрів
Так просто, ластиком, уже не стерти.
Мобільний – привид, а гудок – це божевілля!
А вранці вчорашнє похмілля –
Ти знаєш, що тебе доб’є й врятує,
І знаєш, що цього ти не почуєш.
Відчути ранку руки із туману
І відпустить її, таку, кохану,
Але…
Ось тут й розпочинається цікаве,
- Свобода – все, а тут немов облави!
Іде війна – два різні протиріччя.
Але ж свобода – це лише твоє,
Вона невідбираєма і вічна,
Ніхто в кайдани душу не кує!!!
І ти не знаєш, що тебе врятує,
Душа питань мільйони задає
Та розум жодного, на жаль, не чує.
А час для тебе не стоїть – іде!
Але…
Арена бою не закрита,
І лишиться лише молити…
24.06.11.

Відредаговано: 01.12.2025