Поезія/вірші. Частина 2
В чужім саду
В чужім саду, під яблунями
Під цвітом білим, що летить і днями, і ночами
Йшли у вічність і зорі світили
Ледве крони вгорі шепотіли
Відкривай ці двері Вселеної!
Тільки доторком ніжних губ…
Тільки сяйвом очей, як море…
Тільки шепотом зір наверху!
Ті все бачать, вони ж всевидячі
Хоч вмирущі і тимчасові,
Та нам шлють часу відтинки нові
Хай через кілька століть
Знову жити… торкати пелюстки троянд
Райдугу з долоні випускати
Чекати поки в небі зорепад пройде
І пристрасно, немов в останній раз, кохати.
У нас є все
Ми ідоли самі собі, самі собі титани і тирани
Захочемо і матимемо всесвіт,
Аж доки хтось цим всесвітом не стане…
Мабуть це кара за гріхи найгірші,
А може це такий дарунок,
Вже байдуже – аби не гірше,
І ловиш ти під зорями цілунок…
2011-07-24
Відредаговано: 01.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
