Таке велике місто,
Така мала людина.
Ми в натовпі, але завжди самотні
І кажем «за», навіть коли незгодні.
Нам байдуже до всіх чужих проблем
Ми боремось із власним болем
Сміємось власним сміхом
Живемо власним літом, або…
Все робиш навпаки –
Відповідаєм на чужі дзвінки,
Вдягаємо чужі вінки,
Чужу усмішку…
Не думаєм: «А нам вона не личить
Й лише спотворює обличчя.»
Як жити правильно
Мені ніхто не скаже
В кожного на це теорія своя.
І може бути,
Що колись в небесній сажі
Я прочитаю ці німі слова.
Таке високе місто,
Але в ногах в того хто вірить,
Нехай, ми в натовпі зовсім самотні
І прокидаються заснулі звірі!
21.10.2010
.
Відредаговано: 21.11.2025