Історія кохання
Історія, а що вона –
Тут головне чуття,
Яке єднає кожне серце;
Кожну мить, що проведена разом
Пером пригадана – усе життя.
Любов, що душі поєднала.
Забута казка-повість
Про мене з тобою.
Я тебе так кохала,
Буть хотів ти зі мною.
Доля зла, доля нещадна –
Валить гасла і тушить вогні.
Вона надто дурна і нещасна,
Що не дала нам бути – тобі і мені.
Все кохання, що нищить кордони
Космос знищує – лишиться згадка.
Тільки наше кохання для інших
Це одвічна, таємна загадка.
Ми горіли з тобою на вогні інквізиції
Лише за підтримку любові, за наші позиції.
Я тебе за руку так сильно тримала
І губи прощально твої цілувала.
О, доля болюча – той мороку вирок.
Зосталися душі у полум’я вирі…
Серця не тріпочуть, не чути ні звуку.
Тебе все ж бачу, тримаю за руку.
Ти шепчеш – кохаю і ми без упину
До неба, до раю, коханий мій, линем.
Кохання не гріх, кохання не втрата.
Кохання – це врата у вічності світ,
У серці любимих, як вічний політ,
Що птах робить останнім.
- Я тебе не забуду, моє ти кохання.

Відредаговано: 21.11.2025