Правда життя жорстока:
«Чим більше хочеш,
Тим менше маєш»,
І заплутаєшся в хмурі днів.
Утік би звіром від погожих днів,
Злетів би в небо подалі від свята.
Чого ж так мучитись, за що страждати.
Навіщо тужити, навіщо…
І слово це зболіло вимовляти,
Цілунки в долі красти мимоволі
І чекати свого етапу, що знайдуть
І з цеї от землі зітруть… Та й Україну не забуть…
І все нагадує, все давить, тисне.
Немов би голова вже трісне від тих думок…
І нікуди втекти, діватись,
Лишається одне – завжди у серці сподіватись.
16.12.2007.
Відредаговано: 16.03.2026