Поезія/вірші
Венера
Після всіх старих подій, слів посивілих від століть –
Просила майстра – як Венеру не ліпіть…
Дощу великі краплі розбивались
Сміючись, легко так на склі писали
Усе, що не посміла в голос розказати!
І пальці пестячи легенький вітерець –
Немов би витер почуття всі нанівець,
Вдихаючи його, вина відчувши трунок на губах
Не в зорях відповідь шукала, не у снах…
В очах твоїх хотіла прочитати…
Чому зліпили, майстре, ви мене безсмертною,
За гріх який всі вічності мені кохати?
І небо це прокляте піднімати?
Не йшла, бо силу ще не відібрали,
Несла тобі всі радощі й печалі –
Всю ненормальність, близькість і самотність,
Пристрасть буття, ночей бездонність,
Ніжність забуття –
Несла, хоч знала, це тобі не треба,
Що ти не приймеш отаке життя…
За що, скажіть, за що, небесні сили
Цей раз Венерою мене зліпили?
11.11.11.
Відредаговано: 21.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
