Сніжинка
Тремтить сніжинка біла на вітру,
Блищить на сонці вогнем кришталевим,
Танцює у веселому кругу
І далі падає вона додолу.
Лежить сніжинка, тихо собі плаче
І все навкруг стало смутнім неначе.
Лежить сніжинка мокра і холодна,
Її не видно серед всіх,
А хтось пройде і чоботом розтопче,
Зімне красу, втрамбує до землі.
І більш вона не плаче, не сміється.
Вже інші падають на місце її.
Вже інші кружаться у вихорі,
Сміються, потім сльози ллють.
Та вже ніхто сніжинку не згадає,
Її трагедію нікому не збагнуть.
14.12.2007.

Відредаговано: 21.11.2025