Революція! Нові гасла!
Та вже пізно –
Життя його згасло…
Мороз по шкірі. Душать сльози
Мороз на вулиці. І я не зможу –
Не можу осягнути правду.
Іду, й ніяк не наступає завтра.
Відвезли. Закопали. Все ще вчора.
А тільки нині
Хтось зумів сказать,
Коли його уже не повернути,
Бо люди не навчились воскрешать.
Його нема. І всі його жаліють…
(Який же парадокс життя)
Живих! Живих!
Ви, люди, пожалійте!
Дарма на серці біль й любов
У надгробний вінок сплелися
Як спинилася в венах кров.
Чом же вчора ви це не бачили.
Тільки нині де пустота,
Де не ходять його історії
Революція проросла.
Тільки нині зійшло насіння,
Що підлите і кров’ю і слізьми.
Я іду на душі і любов, і біль.
А у світі ростуть катаклізми.
03.09.2010.
Відредаговано: 21.11.2025