Поезія/вірші

Вінок

Я сплету свій вінок з полину і волошок.

І, не бійся, – без тебе я буду і зможу!

Ніби, втрачений ключ до єдиного серця

Вже розсипався в попіл, уже не знайдеться.

Я забуду тебе в манускриптах й печатях

І до смерті не вдіну червоного плаття.

Й тільки йдучи додому на мить зупинюся

І за серце твоє небесам помолюся.

Та й невже, оце дім? – Де лиш старий годинник

З серцем вічності йде з триста літ!!!

І щодня розумію, що без тебе – могила це,

Що без тебе – такий увесь світ.

І тому щосвітанку я біжу оці 5 кілометрів,

І збираю полин і волошки, щоби з пам’яті спомини стерти…

Потім тону в томах старовинних і відгадки буття шукаю.

Мені кожен із них говорить, що вже мертва, якщо не кохаю!

Якби книг не було – бо життя є й без них…

Й щоб ключів не було до замків неіснуючих…

Щоб за руку іти з тобою, а не просто тебе пам’ятати –

Я б сплела свій вінок із ромашок і м’яти!!!

2011-07-25

Подобається

#502 в Різне
#35 в Поезія

Відредаговано: 21.11.2025