Поезія/вірші

Сонет 3

В гіркій задумі зорі розплелись.

Смутний той вечір незабутній

І голос дуже добре чутній,

Що промовляв та марно колись.

 

Колись…колись…у пам’яті спливає,

Як в потічку прозорая вода,

Вона така бажана в спеку,

А взимку, мовби, серце замерза.

 

Я не зможу цього забути,

Як забуду то пам'ять воскресить вода.

Хоч пам’ятаю, але більш не хочу

Ніколи повертатись я туда.

 

Не хочу потім відчувати біль…

І серце замітає заметіль.

17.05.2007…р….




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше