Поезія/вірші

Сонет 2

Чарівні квіти, роси, що на них

У райдугу сплелися невпізнану.

Ти глянь, яка любов у Тих –

Зустріли Ту, таку чекану.

 

Барвистий усміх розтопив серця

Лише проста причина,

Може й двоє,

Історії вони герої – про життя.

 

І кожен день, і вечір, і світанок

Стрічають й проводжають не одні.

Не згубляться у шумі вулиць людних,

Як було це колись, ще навесні.

 

Не відчують більше рук холодних.

Разом – сонце сія, а одним – більше ні!

16.05.2007.р.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше