Поезія/вірші
Лист повстанця
Погано пам’ятаю образ твій,
А серце плаче і до тебе лине.
Я не забуду рук і усмішку твою,
Але мене чекає Україна.
Ох, мамо! Не ревнуй мене.
Це не вона мене собі забрала.
Я є її народ, я вільна й все!
Мене ж чужинці хочуть пов’язати,
За грати кинуть, чи зробить рабом.
Я ж надто вільна, що б комусь служити,
Вже краще вмерти, але не дарма
Вмирать, за те, що б розквітали квіти,
Звучала мова рідна на устах,
Вмирать за те, щоб усміхались діти
І туга не жевріла у очах,
Що б Україна врешті стала вільна
І ворогів розвіявсь ниций прах.
Я так пишу, а зараз у Одесі…
Не знаю, куди доля занесе,
Та вірю в щастя і,
Мені вже легше,
(Бо) вірю в тебе й все таке просте,
А ти вір в мене, я вернусь додому.
Все буде добре, тільки пам’ятай:
Лише любов твоя освічує дорогу,
І мені милий лише рідний край!
Відредаговано: 21.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
