Хочеш сказати мені, що сонце не встане
Й розтануть у темряві й так усі ці сірі дні?
Мовчи, такі слова не можна говорити
Нехай це правда, та вона вбиває...
А нам же треба якось тут прожити...
На радість рідним, ворогам на зло
І куди б в світі цім не занесло, тримати курс,
Тримати у руках себе, і небо це,
Хай ми лиш люди - не титани.
І як рука маленька ця триматиме весь світ?
А як мовчати про реальність можна,
Губитись у казках - тривкий політ,
І битись на мечах, діставши з ножнів?
Себе дурити? Але ж ми так звикли -
Своя омана завжди найсильніше
І плата стягнена за неї, колись опишеться
Чиїмось віршем...
Відредаговано: 08.02.2026