Поезія Вільних, ч.2

*22*

Моє життя як університет,

Щодня мене чомусь навчає.

Можливо, я довічний є студент,

А може й ні, я цього ще не знаю.

 

Багато пар я прогуляв,

Багато в чому помилявся.

На все життя запам’ятав,

Як все ж з людьми я домовлявся.

 

Важливий навик у житті,

Знаходити щоб спільну мову.

Інколи бити по руках,

Отримувати деколи відмову.

 

Ким тільки я не працював,

Де тільки ноги не носили,

На все життя запам’ятав:

Що спільна мова – це є сила.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше