Поезія Вільних, ч.2

*20*

Як хочеться просто пожити,

Без погані перепетій.

Без того, що серце стискає,

Та світ що малює без мрій.

 

Як хочеться очі відкрити,

Й побачити мирне життя.

Країну, що все ж процвітає,

Усміхнене, миле дитя.

 

Як хочеться вже перемоги,

Над злою, тупою ордою.

Усі щоб вернулись до хати,

Живими щоб вийшли із бою.

 

Я знаю, що все це здійсниться,

Бо Україна – це сильних земля.

Усіх, хто готовий боротись,

Стоятиме хто до кінця.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше