Поезія Вільних, ч.2

*11*

Начхати вже на перешкоди,

На бідність та душевну пустоту.

Іду я у нові пригоди.

І що моє – обов’язково поверну.

 

В житті я втратив так багато,

Бо просто я не цінував.

Коли надів жебрацькі лати,

Усе життя своє згадав.

 

Згадав про те, як я боровся,

Сім’ю свою як годував.

Як я на граблі напоровся,

І лоба як я розбивав.

 

Згадав і те як на чужині,

Без хліба, але пачка цигарок,

Холодний чай, та ще й без цукру.

Такий ось вивчив я урок.

 

Такі періоди життя

Чомусь не хочу забувати.

Навчило це мене зповна:

Себе любити – інших поважати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше