Поезія Вільних, ч.2

*8*

Я намагався бути добрим,

Без решти людям віддавався.

Та зрозумів я дуже швидко:

Що заблукав, що обізнався.

 

Не в те я вірив все життя,

Не там я істину шукав.

На середині все ж життя,

Мій шлях мене таки спіткав.

 

Я вліз в борги лишень для того,

Збагнути щоб зі мною хто до кінця.

Коли до дула доторкнеться скроня,

Не дасть хто так закінчити життя.

 

Велике мав коло знайомих,

Й відпочивав я з багатьма.

Коли звернутись захотілось,

Я глядь – а їх нема.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше