Поезія Вільних, ч.2

*7*

Нічого ще не маю за плечима.

Будинок свій ще не побудував.

Не плаче в ліжечку моя дитина.

Життя своє я трішечки просрав.

 

Вже догорає мій душевний факел,

Надіюсь, багатьох він зігрівав.

Коли загасне – плакати не буду,

Бо щастя все ж він дарував.

 

Та й помирати я ще не волію,

Багато залишилось в мене справ.

Живе ще в серці у моїм надія,

Що взірветься у мені той запал.

 

Я знаю, що щасливим стану,

То ж не даремно падав і вставав.

Коли життя лупило градом,

Я не здавався і не помирав.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше