Поезія Вільних, ч.2

*1*

Під келих білого вина,

Що залпом вип’ю я до дна.

Вам таємницю розкажу,

Змінила що моє життя.

 

За цим я дуже довго гнався,

Зусиль багато докладав.

Впритул як тільки підбирався,

Секрет від мене цей втікав.

 

Його збагнув я дуже пізно,

Коли з колін своїх вставав,

Лишились ті, що завжди справжні,

Хто зради смак ще не пізнав.

 

Іти одному дуже важко,

Яким би сильним ти не став.

Цінуй лиш тих, що залишились,

Коли до долу ти упав.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше