Поезія Вільних

*34*

Ну скільки можу я вже в людях помилятись.

Чому не вчусь на своїх помилках?

Я бути добрим намагаюсь,

Та в нікуди веде цей шлях.

 

До себе не підпущу я нікого,

І навіть шансу першого не дам.

Не цінували мене близькі люди.

Тепер піду в свою дорогу сам.

 

Коли ножі зі спини повиймаю,

Обов’язково я їх підточу.

Їх власникам в красивому папері,

Ці подарунки я звичайно поверну.

 

Тепер мій принцип є взаємність.

І вибачення не потрібні вже мені.

Як не цінуєш з першого ти разу –

Шукай когось, та певно у ві сні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше