Поезія Вільних

*31*

Не можу на словах я передати,

Що коїться тепер в моїй душі.

Коли не вірять в тебе самі близькі,

Як з тягарем до цілі маю йти?

 

Чи маю щось їм говорити,

Коли довіра майже на нулі?

Чи просто, поринаючи в самотність,

Я маю крокувати до мети.

 

І чим би я в житті все ж не займався,

Одну лиш відповідь приготували ви:

Не вийде в нього, та він скоро здасться.

Я клав на «позитивні» ваші ці думки.

 

У мене вийде, я всього доб’юся!

Я в Бога допомоги попрошу.

Ну а всіх тих, що за спиною плюються,

Напевно вже ніколи не прощу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше