Поезія Вільних

*19*

І я кидав, так як мене колись кидали.

Борги не повертав, як і мені не повертали.

Було, ночей не досипав.

І лаяв на життя, гарчав.

Та думав, що уже пропав.

 

Я зрозумів, що все це досвід,

Сильнішим він мене зробив.

Коли так жити захотілось,

Думки свої я замінив.

 

Що головніше у суспільстві,

В якому з вами живемо?

Хотілось, щоб взаємопоміч!

Та ні, скувало всіх бабло.

 

Усі женуться за грошима,

Та їх завжди не вистачає.

Лиш той хто вміє віддавати,

Постійно вдачу привертає.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше