Поезія Вільних

*18*

Чи бачили ви сильних, що ламались.

Цю пустоту в очах, які сміялись.

Чи помічали їхній біль, ховали що у глибині ідей,

А у душі вони боялись.

 

Коли з людьми – на позитиві.

А у душі: вже б швидше до могили.

Поринути у повну тишину,

Самотність, відчай, пустоту.

 

Чи бачили ви сильних, що ламались.

Вони теж люди, але в людях вже розчарувались.

Добро вони робили та допомагали.

І раз за разом все ж до тла згорали.

 

Вони все ж не такі, бо вони сильні.

Відродяться із попелу вони.

Й прийдуть до нас вже неодмінно,

Та зовсім іншими людьми.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше