Чи бачили ви сильних, що ламались.
Цю пустоту в очах, які сміялись.
Чи помічали їхній біль, ховали що у глибині ідей,
А у душі вони боялись.
Коли з людьми – на позитиві.
А у душі: вже б швидше до могили.
Поринути у повну тишину,
Самотність, відчай, пустоту.
Чи бачили ви сильних, що ламались.
Вони теж люди, але в людях вже розчарувались.
Добро вони робили та допомагали.
І раз за разом все ж до тла згорали.
Вони все ж не такі, бо вони сильні.
Відродяться із попелу вони.
Й прийдуть до нас вже неодмінно,
Та зовсім іншими людьми.
Відредаговано: 18.12.2023