Поезія Вільних

*16*

Я не женуся більше за грошима.

Мені завжди на все їх вистачає.

Дивлюсь на світ тепер я іншими очима,

Й привітність всюди помічаю.

 

Роби добро, добром тобі вернеться.

Як оступився – зовсім не біда.

Тихенько вибачся, вклонися…

Повір, людина це запам’ята…

 

Настав момент, коли я зупинився,

Усе життя у пам’яті згадав.

Як жив раніше, що робив, кому молився.

Як мріяв – до небес злітав.

 

Та спільне щось було у моїх вчинках.

Добром тепер не можу це назвати.

Я гнався за грошима дуже стрімко,

Та все ж таки вдавалось їм втікати.

 

Я був рабом, заручником системи,

Для чого жив, я думав розумів.

Тепер я визнаю, я помилявся.

Як Вільним став, життя своє змінив.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше