Поезія Вільних

*9*

Чи варто просто попросити,

В момент коли вже важко жити?

Коли думки нутро з’їдають,

А м’язи сили вже не мають.

Коли мета вже не заводить,

А з розуму тихенько зводить.

Скажіть будь-ласка що робити?

Куди піти? Кому дзвонити?

Чи все ж таки на самоті

Повзком, зубами до мети.

Не дивлячись на перешкоди,

Та ворогів шалені взводи,

Вставати й з гідністю іти,

Повзком, зубами до мети.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше