Поезія Вільних
*6*
Та Бог рабами вас не називав.
З людей рабів зробити можуть тільки люди.
Хто панувати дуже сильно забажав,
І красти став повідусюди.
Любити ближнього казав,
Та ви його розчарували.
І говорив він не вбивай –
Ви війни свої розгортали.
Кому потрібна вся ця смерть?
Розруха, хаос та страждання?
Тому, хто смерть свою прийняв?
Та ні це хибні міркування.
Чому, мені ви поясніть
Усі такими злими стали.
Прощення в церкві за гріхи
Вимолювали та благали.
А чи не краще не грішити?
Добром на зло відповідати.
Тоді й не доведеться вам
Рабами божими ставати.
Добро перемагає зло,
Як світло темряву зметає.
Ви зрозумійте, що не Бог,
Людина рабством управляє.
Буває різне у житті,
У кожного свої дороги,
Та вірити потрібно все ж
У повсякденні перемоги.
Коли прокинувся та встав,
Подякую тихенько Богу.
За те, що ворог не дістав –
Тим хлопцям, що на полі бою.
За що пішли вони вмирати?
За нові рабськії кайдани?
Чи може все ж таки за те,
Щоб вільними ми врешті стали.
Відредаговано: 18.12.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
