Поезія Вільних
*4*
Та знаєш, мамо, я вже не боюся
Того, що вже давно живе в мені.
Я сильним стану та всього доб’юся
Що предки вже мені заповіли.
Пройшов багато я шляхів тернистих.
І намагався людям у біді допомагати.
Та не помітив, як у цих стараннях,
Себе почав я забувати.
Коли земля з під ніг моїх тікала,
Чи то вже до стіни я був прижатий.
Одна людина мені якось побажала,
Що міцно на ногах треба стояти.
І ці слова мені у пам’ять в’їлись,
Щось почали в нутрі моїм міняти.
Одної ночі вже мені наснилось,
Як захотів я вільним стати.
Почав займатись я собою.
З людьми почав я спілкуватись.
Та розуміти чітко й ясно,
Чого я хочу добиватись.
Зірвавши з себе рабські пута,
По вітру виставив вітрила.
Тепер мій шлях у невідомість
З Богами Рідними на крилах.
Відредаговано: 18.12.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
