Поезія Вільних
*2*
Так помилявся, було діло.
Не з тими товаришував.
Я був як човен той, з опущеним вітрилом,
Безцільно в морі житія блукав.
Робив добро, та мене поливали брудом.
Як оступився – залишився сам.
І про яке братерство, скажіть будь-ласка люди,
Розповідають в храмах нам.
Був час, коли не мав нічого,
Не мав навіть грошви на хліб.
Відчув на собі дуже скоро,
Що не потрібен я нікому,
Гонимим стану я для всіх.
Коли на самоті лишився
Один зі всім своїм лайном,
Тоді я майже вже втопився –
Так близько відчував я дно.
І сталось так, як не гадалось.
Людину вільну я зустрів.
Ми дуже довго спілкувались,
І буть як він я захотів.
Почав історію читати,
Про предків своїх узнавати.
Цікавість била через край.
Тепер, Сварог, допомагай.
Побачив я, якими можуть бути люди.
Без заздрощів, пихатої снаги.
Хто просто так готовий помагати,
Як їм Боги колись допомогли…
Відредаговано: 18.12.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
