Поезія від душі. На хвилях пам'яті...

Фенікс

У час великої війни

В нас ще надія не погасла.

Не мають рівної ціни

Культура й мова наша власна.

Вони плекалися віками,

Ховалися між темних гір,

Світили бляклими зірками

Усім врагам наперекір.

Їх нищили, громили, били,

Знущалися сусіди як могли.

Та все ж тієї злої сили

Не вистачило - встояти змогли.

І ніби Фенікс з попелу повстали

На зло триклятим нашим ворогам.

І як би там чужинці не волали,

З нас кожен знає - свого не віддам!

21.07.2024р.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше