Останній мій вірш, написаний до повномасштабного вторгнення...
І знов минає день, і місяць, осінь...
Промчить снігами білими зима.
І знов весна, і знов коротші ночі,
Погода сонячна нам настрій підніма.
Летять роки, години і хвилини,
Несе нас потяг з назвою "Життя".
Проходить він і гори, і долини,
Біжить вперед, стрілою в майбуття.
Позаду все: і радощі, і горе,
І відблиски нездійснених надій.
Там спогадів душі глибоке море
І щирих вражень від усіх подій.
Та потяг мчить, його не зупинити.
Не варто озиратися назад.
Минулого уже не повернути.
Пройшло тепло - і знову листопад.
Що буде далі - нам того не знати.
Лиш Бог один, що відає про все.
І краще нам цього не забувати,
Що Його воля вище над усе!
04.02.2022р.
Відредаговано: 19.10.2024