Поезія від душі. На хвилях пам'яті...

Титанік

Колись, іще століття тому,

В добу сувору, всім відому

Величний лайнер-корабель

Зачарував усіх людей.

Він був могутній, титанічний,

Але, на жаль, недовговічний.

І в день весняний історичний

Цей корабель такий величний

Відплив у море, щоби там

Піти на дно у океан.

А як це сталось? В чім причина?

Була тоді пізня година.

Й Титанік плив у повний хід.

Здавалось, не лякавсь він бід.

Та ось матроси на кормі,

Що чергували лиш одні

Помітили вже зовсім поруч,

Прямо, ні праворуч, ні ліворуч,

Льодовий айсберг, що як гора.

Й зрозуміли - обминать пора.

Дзвонили в дзвін, тривогу здійняли,

Але нічого вдіять не змогли.

Зіткнувся айсберг з кораблем -

І не минути вже проблем.

Пробив обшивку нижніх рівнів

І ось тому до перших півнів

Пасажири юні і старі

Опинились у морській воді.

Із всіх двух тисяч чоловік

2/3 скінчили свій вік.

І з тих часів й по наші дні

Поширилась по всій Землі

Трагічна драма історична,

Така гірка й така велична...

08.09.2012р.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше