Поезія від душі. На хвилях пам'яті...
Титанік
Колись, іще століття тому,
В добу сувору, всім відому
Величний лайнер-корабель
Зачарував усіх людей.
Він був могутній, титанічний,
Але, на жаль, недовговічний.
І в день весняний історичний
Цей корабель такий величний
Відплив у море, щоби там
Піти на дно у океан.
А як це сталось? В чім причина?
Була тоді пізня година.
Й Титанік плив у повний хід.
Здавалось, не лякавсь він бід.
Та ось матроси на кормі,
Що чергували лиш одні
Помітили вже зовсім поруч,
Прямо, ні праворуч, ні ліворуч,
Льодовий айсберг, що як гора.
Й зрозуміли - обминать пора.
Дзвонили в дзвін, тривогу здійняли,
Але нічого вдіять не змогли.
Зіткнувся айсберг з кораблем -
І не минути вже проблем.
Пробив обшивку нижніх рівнів
І ось тому до перших півнів
Пасажири юні і старі
Опинились у морській воді.
Із всіх двух тисяч чоловік
2/3 скінчили свій вік.
І з тих часів й по наші дні
Поширилась по всій Землі
Трагічна драма історична,
Така гірка й така велична...
08.09.2012р.
Відредаговано: 19.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
