Поезія від душі. На хвилях пам'яті...

Весняний вечір

Ах, як люблю я пізньою весною

Надвечір прогулятися одною.

Піти у поле далеко-далеко,

Щоб ніхто не знав, не питав: "Де ти?"

Поглянути там як сонце сідає,

Як день погожий поволі згасає.

Виходить на небо сріблястий Місяць,

А з ним і зорі яскраво світять.

Виходить Місяць на небо синє

І так повільно, так тихо плине.

А ще соловейко почне співати...

Ах, як не хочу лягати спати!

А хочу мріяти, мріяти, мріяти...

Любити, надіятись, вірити...

І можу я так і до ранку сидіти...

20.12.2009р.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше