І знов я сам, і п’ю тут каву,
Яка найкраща на Вірменці
Тут світ творців. Він - їх по праву
Без помилок і резиденцій
Я згадую той тихий гамір
Він свій, він – не відволікає
І тут лише з’явився намір,
Який ось-ось на світ засяє
А поки по Вірменці мрії
Буяють в головах поетів.
Я вип’ю кави й зрозумію,
Чого не дописав в куплеті.
Відредаговано: 27.02.2024