Коли місто окутане хмарами
Коли серце від болю горить
Я гуляю по місту з примарами
Чую – поруч крок шелестить
Затуляючи поглядом здогади
Забуваючи, де і чий кут
Лише в серці розказують спогади
Нас нема, а примари є тут
Тож ось так, світлини малюючи
Часто густо за них бере страх
Коли хтось без бажання, не чуючи
Через привиди створює крах
Відредаговано: 27.02.2024