Поезія в стилі Hygge

На вежі

Ми з тобою не чужі переходим межі

Ми здавалось на межі, але ми на вежі

Зверху місто, як макет, хоча без кордонів

Кожен дім, як той намет, в кам’янім полоні

 

Ми з тобою тільки вверх так долаєм межі

Рідні вулиці і сквер такі гарні з вежі

Нам вдалося утекти з полону бетону

Перед нами шлях в світи, але час додому

 

В цьому місті сотень меж, є свої дороги

Адже тут багато веж, лиш б ходили ноги

Вправо-вліво уперед, але можна вище

У свободи свій концерт – там, де вітер свище




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше