Поезія в стилі Hygge

Спогад про Львів

Ти знаєш, були моменти, коли зупинявся час,

Хоч в пам’яті є фрагменти, та були вони для нас.

І було тоді надто тихо, неначе в країні снів,

Мабуть, мені таланило і добре це я розумів.

І якось то було разом, без зайвих чужих порад,

І було усе одразу: шоу й емоцій парад.

І було це в кінець літа, а нам уявлялась весна,

Боявся я не зомліти, бо лишилась би одна.

А, може, ти пам’ятаєш поїздку у древній Львів,

Світлини ще зберігаєш, куди я тебе завів?

По вуличках середмістя блукали так наугад,

Нам шепотіло листя і цей старовинний град.

А потім, чомусь раптом, вечір і, так несподівано, ніч.

У цій романтичній втечі я зрозумів одну річ.

Душа волала й волає, й не чув я цього каяття,

Тепер достеменно знаю: хотів би на все життя

З тобою у спільних ідеях, будь-де, зупиняти час.

Ти, як казкова фея, чаруєш лише для нас.

Я хочу бачити очі, які творили дива.

Удень або серед ночі ти завжди така нова.

І була весна й прийде осінь - пора для дощу і жнив,

За руки тримаємось досі і досі вивчаємо Львів.

Подобається

#1371 в Різне
#288 в Поезія

Відредаговано: 27.02.2024