Моє безсоння заставляє грати джаз,
Але скажіть моя, шановна пані.
Чому я цілий вечір слухав вас?
А ось від джазу мого вам погано.
Я слухав вас аж декілька годин,
І випив не одне горнятко кави,
А ви не витримали і п’яти хвилин,
І не діждалися кінця забави.
Так, розумію, що таке є джаз.
Й реально знаю ці акорди й ноти,
І знаю, що той джаз є не для вас,
Бо провокує він у вас нудоту.
Та лише джаз - це ключ до таємниць
Тієї пані, що думками шле до Личакова.
Я граю джаз, не помічаючи дрібниць.
І думаю: «Чого ж приперся я до Львова?».
Відредаговано: 27.02.2024