Фата Моргана

Перший промінь сонця небо освітив,

Вийшла юная Моргана з своїх теремів.

Лицем вона, наче пава, душею мара’ …

Помолившись файно Богу до нені пішла.

Ігрейна її привітала і раду дала:

«- Ти моя чудова доню вже доросла стала.

Вправно Бога ти шануєш, то тоді би мала

В монастир ти від’їджати – Бога шанувати

І Артуру, твому брату, долю підмовляти!»

Світ посірішав, наче стріла серце їй вколола,

Мову горе відібрало, та й що тая мова?

Коли мати щось їй радить – се вже точно буде…

І чи хоче, чи не хоче, а таки вже збуде…

Боже, Боже, рідна мати її збути хоче!

А що батько Горлойс? Наче грім гуркоче

Думки пролітають, снують в голові,

А речі вже зібрані і коні стоять рокові…

Її проводжає Утер, вітчим грізний.

Артурів він батько, він рицар залізний.

Кінь під ним грає, а сам Утер

Ба чи й від радості не вмер:

Тепер не буде в теремах

Моргани, що наводить страх!

Боязко з нею він прощався:

Не цілував, не обіймався…

Коні спішать, летять в вир майбуття:

Зміни життя і є зміна буття.

Не в монастир Моргана прямувала –

На острів Авалон шлях прокладала.

Володарка Озер – це панна-царівниця,

Її майбутня вчитель і її цариця.

Наука – це є міць, а чари - сила!

Моргана Бога на чари змінила.

Ображена на світ цей, на батьків

Страхала всіх людей, що кожен аж німів.

Бувало пити хоче в пустелі неборак –

Води ніде немає, у очах – страх.

Аж ось оазис мріє:

Вода дзюрчить, трава там зеленіє.

З останніх сил туди той мандрівник крокує,

І серце не щемить, і аж душа «лікує».

Аж ось з очей полуда ця спадає…

Оазис той геть зник – води там геть немає!

А то бува пливе який корабль,

Розкривши парус свій і чутно тамо трель

Якогось солов’я,

І спів щасливого юнака-моряка.

Сумуючи за домом, шукають острівець –

Вони його знаходять, розбившись нанівець.

Адже то був не острів, а мана в моряків.

Полягли їхні душі в обіймах у рифів!

Таке то виробляла Моргана-молодиця,

Душе згубниця й цариця-чарівниця.

***

Віки минають… А аномалії ще є.

Тепер же їх учений зве

Фата-морганою, або і міражем.

Повітряні полки, зелений сад Едем,

Чи замок мармуровий,

Чи острів пурпуровий:

Все це оптичні обмани

Пані Фато Моргани!