Поезія, написана серцем
Нездоланна Україна
Вишневий цвіт в садочку щовесни,
Червоні, спілі ягоди улітку,
Опале листя восени,
Курган із снігу взимку.
Усе ховає слід минулих лих,
Минувших радощів, минувших свят.
А скільки лиха пережила Україна
І разом з нею кожная людина.
Від скіфів починаючи, й раніш,
Ходило горе в Запорізький кіш.
Та в княжую добу не оминало,
І у Росії нас не забувало…
Коли б спочила земля хоч століття,
Ба ні! Нема спокійного життя.
У нас є все: верба, пшениця і калина,
Гарний юнак і красная дівчина,
В нас чорноземи найкращі у світі,
Чому ж ми такі безталанні діти
своєї землі?
Чому так ласо усі позирають,
Скарби наші нещадно відбирають?
Але нам доля дала волю,
Не терпим ворогів сваволю.
Які б кайдани нам не одягали,
Коли звільнялись, то усі тріщали.
Коли б не дар цей, то вже б давно загинули,
А так у волі й славі над світом полинемо!!!
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
